75705, Україна,
Херсонська область,
Скадовський район, с. Антонівка
Тел.: (05537) 3-47-42 тел.
факс: (05537) 3-46-48

www.rice.org.ua 
E-mail: instofrice@gmail.com

Історія рисівництва

Рис – один з найдавніших злаків планети, що вирощуються людиною. За десятки тисячоріч розвитку культури виникло надзвичайне різноманіття форм культурного риса та технологій його вирощування. У світі існують різні за соціальним рівнем технології рисівництва: від самих архаїчних до інтенсивних, котрі з’явились внаслідок "зеленої революції".

На сучасному етапі розвитку світового сільськогосподарського виробництва рис залишається найбільш продуктивним злаком планети. Крім того, вирощування культури пов’язано з агроекологічними умовами, що найбільш піддаються регулюванню біологічними факторами. У зв’язку з чим, рис серед усіх злаків має найбільші перспективи збільшення своєї продуктивності. Саме цим пояснюється зростання інтересу до науки про рис та рисівництво.

  Найдавніші археологічні сліди рисівництва були виявлені в Таїланді, у поселеннях на плато Корат. Радіовуглецевий та термолюмінесцентний аналіз дозволяють датувати ці знахідки 5370 + 320 р. до н.е. Вже до четвертого тисячоріччя до н.е. рисівництво було потужно розвинуто у всьому Індокитаї. З Індокитаю рисівництво разом з етнічними міграціями населення потрапило до Південно-Східної Азії, а вже звідти поширилось до Китаю, Кореї та Японії. Одним з найдавніших центрів рисівництва по праву вважається Індія. Перші археологічні сліди рисівництва у цій країні датуються 2000 роком до н.е. З Індії рисівництво потрапляє до Західної та Середньої Азії. 

До Європи рис потрапляє разом з походами Олександра Македонського. Починаючи з 8-9 сторіччя н.е., рис упевнено поширюється по Європейському континенту спочатку до Іспанії потім з іспанськими загонами імператора Карла П’ятого до центральних та північних районів Італії (15-16 ст.). У цей же період виникло і французьке рисівництво, проте промислового значення воно набуло лише у кінці сорокових років минулого сторіччя. Перші посіви рису у Російській імперії з’явилися за наказом імператора Петра Великого під час Перського походу.

 У країнах СНД, у тому рахунку і в Україні, рис почав вирощуватися після 1917 року. Так, у 1926 році корейці привезли до України висококультурні японські сорти. У ті часи рис вирощували на примітивних рисових системахгосподарств у заплавах річок Південний Буг, Дністер, Інгулець та Дніпро. Проте, у зв’язку з відсутністю дренажної мережі та системи сівозмін, на цих площах відбулося засолення, заболочування ґрунтів та значне засмічення полів бур’янами, що у кінцевому результаті привело до різкого зниження врожаю до 9 – 10 ц/га. До 1960 року посіви рису в Україні повністю припинилися.

Відновлення вирощування рису почалося з 1961 року у зв’язку з введенням в експлуатацію інженерних систем у зонах Краснознам’янської, Північно-Кримської та Інгулецької зрошувальних систем. В 1975 році загальна площарисових систем в Україні складала 62,1 тис. га, а щорічна посівна площа під рисом сягала 37,9-38,3 тис. га.

© 2018 Інститут рису Національної академії аграрних наук України (НААН)
75705, Україна,
Херсонська область,
Скадовський район, с. Антонівка
Тел.: (05537) 3-47-42 тел.факс: (05537) 3-46-48
E-mail: instofrice@gmail.com